TextBook – Що чув… Попіл… – Урвавши сміх, додала серйозно: – Хотіла зачарувати лядські кулі, щоб вони в козаків не вцілили. А люди по-іншому витлумачили. Подумали, що хочу шкодити їм.
– Були б утопили…
– Були б… – згодилась Оришка. – Я молитимусь за тебе, пане гетьмане. І за військо твоє. Аби тебе ні куля, ні шабля не взяла. Чарувати я вмію, мене ще бабуся навчили. Але я добра чарівниця, я нікому зла не бажаю.
– Я вірю тобі. – Помовчали, прислухаючись, як над Голтвою не вгавають солов'ї. – Так тьохкають, що можна й голову втратити, – прошепотів Остряниця і взяв її за руки. – Де ти з'явилася, чарівнице? Ти справді ніби чарами мене напоїла.
– Я пропаща…
– Не кажи так…
– Ні, ні, я пропаща. Мене всі бояться. І ніхто не відає, що зла не маю. – Помовчала, гірко зітхнувши. – Все одно або втоплять, або вб'ють мене… І хатину мою спалять.
– Але я тебе нікому не віддам!
Він пригорнув її.
– Ти плачеш? А ще чарівниця!
– Мені здається, що це сон… Всі мене бояться… груддя кидають в спину, і раптом… Один ти повірив… Але все одно не треба… То тебе солов'ї зачарували…
Вона легко звільнилась з його обіймів і пішла, похиливши голову. Остряниця наздогнав її.
– Орисю…
– Ні, ні… – відсахнулась вона. – То солов'ї тебе зачарували. Не вір їм, не слухай їх…
– Я проведу тебе.
Вона нічого не сказала, тільки нижче нахилила голову і швидко пішла вуличкою, де густо поросла дереза.
– Ось мої хороми, – спинилась біля маленької скособоченої хатини. – Йди собі в замок…
Він підійшов до неї, відчуваючи, як гупає власне серце.
– Не підходь!.. – кволо попрохала вона. – За-ачарую…
І притулилась до нього, здригаючись усім тілом…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Вилітали орли, вилітали сизі…“ на сторінці 20. Приємного читання.