TextBook – Це все? – запитав Кемеровський.
– Все, пане посол.
– Що ж… – розвів руками посол. – Ми з паном Соколом своє зробили, застерегли пана гетьмана. Але… кров свою проливати за чернь? Це не вкладається у моїй голові.
– Я дуже шкодую, що в пана така мала голова, – відповів гетьман.
Кемеровський, котрий до цього вдавав з себе статечного, врівноваженого дипломата й миротворця, схопився, як ужалений, щось зашипів у руді вуса, і його наче вітром здуло.
– Ви ще пошкодуєте, П-павлюк! – затряс кулаками Сокіл. – Ми викоренимо вашу бунтарську Русь! Ми їй поламаємо крила!
– Свої крила ви, пане Соколе, давно поламали, повзаючи в покоях магнатів, то як ви дістанете наші крила? – запитав Павлюк. – Адже повзучий повзає, а летючий літає. Нам з вами, як бачите, не по путі. Ось так-то, пане повзучий, чи то пак Соколе.
Сокіл вилетів, як ошпарений.
– От лихо, – похитав головою Павлюк. – Мабуть, я не вмію приймати послів, стрімголов вистрибують.
Минуло ще з місяць. З першим снігом у Чигирин прийшов Кизим зі своїм загоном. Входили у місто з піснею:
Ой приїхав козаченько до бистрого броду,
Там побачив дівчиноньку, хорошу на вроду.
Крикнув та гукнув: «Давай перевозу,
Бо пильнії листи маю, їду до обозу!»
Над містом весело й задерикувато злітає пісня:
Вийшла дівчина та й глянула в очі,
«Не їдь, не їдь, козаченьку,
темненької ночі!
Нічка темненька, доріженька слизька, —
Ночуй, ночуй, козаченьку,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Гетьман Павлюк“ на сторінці 74. Приємного читання.