TextBook – Зрозуміли, пане гетьмане.
Павлюк спинився посеред хати, жуючи кінчик вуса.
– Мо', що не так метикую, то поправте мене. Мо', в кого є краща задумка – викладайте.
Отамани переглянулись, зрештою Биховець озвався:
– Я пристаю на думку пана гетьмана.
– Я також, – подав голос Гордій Чурай. – А коли б із Переяслава вдарити на Полтаву, то й зовсім би добре було.
– І я згоден, – озвався Яків Остряниця.
– А чи не вдарити нам спершу на Білу Церкву? – звівся з лави Скидан. – А потім не зупиняючись на Бар!
– Що це дасть? – швидко запитав Павлюк.
– Ми загородимо шлях коронному війську на Україну, – уточнив Скидан.
– Але будемо мати у себе за спиною фортеці, повні жовнірів, котрі вдарять нам у спину, – сказав Остряниця.
– А тим часом Сава Кононович з Караїмовичем зберуть своє військо, – вставив Гордій Чурай, – а ми…
– …опинимося між двома вогнями, – закінчив Биховець.
– Звичайно, такий ризик є, – Скидан почухав потилицю. – Але ж і спокуса велика…
– Швидше вдарити по коронному війську? – запитав Павлюк. – Ні, полковнику, поспішиш – людей насмішиш. Ризикувати повстанням я не буду. Коли ми захопимо Бар і розпочнемо бій з коронним військом, Кононович неодмінно з цього скористається і вдарить нам у спину. А це вже поразка. До того ж ми не встигнемо збільшити свої сили, запастися зброєю, провіантом та порохом. Ми будемо гинути під Баром, а дрібні загони повстанців на Україні сидітимуть склавши руки. Почнемо з верхів'я Дніпра. Тільки очистивши Україну, захопивши фортеці, з'єднавши всіх повстанців в один кулак, можна думати про генеральний бій. І все це треба зробити до осені. До Різдва вся Східна Україна мусить опинитися в наших руках. Коронне військо збереться не раніше глибокої осені, ось тоді ми й дамо бій Конєцпольському. Але де саме, в Білій Церкві чи в Барі, покаже час і обставини… То як, пане полковнику? – повернувся він до Скидана.
– Пристаю! – твердо мовив Скидан. – Сьогодні ж рушаю на Переяслав.
– На цьому раду нашу й закінчимо! Пани отамани хай займаються своїми справами, а до мене покличте писаря.
Отамани вийшли, а до хати заглянув військовий писар Роман Попович і з порога запитав:
– Кликали, пане гетьмане?
– Кликав, Романе. Ану сідай до столу та папір готуй, будемо до переяславців універсал писати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Гетьман Павлюк“ на сторінці 43. Приємного читання.