TextBook – Реєстровець? – похмуро питає пан комісар.
– Саме так, вашмосць, сотник реєстру Гордій Чурай! – крикнув гонець. – 3 найвірніших реєстровців його милості короля, Корони і всієї Речі Посполитої, вашмосць!
Гм… Найвірніший? Це вже краще. Побачимо, який ти найвірніший. Реєстровцям вірити – що вовком орати. Давно їх треба на хлопів обернути. В дугу зігнути! Але зараз, в такий час, доводиться терпіти. На безриб'ї і рак риба.
– Найвірніший, кажеш?
– Саме так, вашмосць! – вигукнув гонець. – Такий вірний, що далі вже нікуди!
– Чому коронний не прислав когось із шляхти?
– Шляхта, вашмосць, не ризикує й носа потикати на Україну. Всюди бунтівна чернь. Оглянутись шляхтич не встигне, як на палі опиниться. А я, вдаючи прихильника бунтарів, в'юном прослизнув.
Гм… І це правильно. Шляхтича зараз ні за понюх тютюну на той світ відправлять. А коли цей плебейський бевзь найвірніший, то можна його використати. А потім у хлопи! Усіх гамузом, і вірних, і не вірних!
– Як там у Барі?
– Нічого, але гірш, ніж у Полтаві! – випалив гонець. – Скажу, вашмосць, ніде нема краще, як у Полтаві!
– До чого тут Полтава? – витріщився пан комісар.
Найвірніший гонець з Бара втупився у пана комісара безневинними і чистими, як у дитини, очима.
– Поговірка у мене така, вашмосць! Нема ніде краще, як у Полтаві.
– Щось мені не подобається твоя поговірка.
– Але мені, вашмосць, подобається! – з тим же безневинним виглядом відповідає гонець. – Маєток я мав у Полтаві, як вірний служака Речі Посполитої. Так клята чернь спалила. Довелося втікати в Бар. Але я своє ще візьму. Я цю бунтівну Русь дотла викореню!
– Так, так, ми цю Русь викоренимо! На палі її! На шибениці!
– Саме так, вашмосць! На краще чернь і не заслуговує! – вигукує гонець, витріщивши на пана комісара очі. – Ми найвірніші вояки його милості короля, Корони і Річ…
– Гаразд… гаразд. Я не сумніваюся у твоїй вірності, сотнику, – спинив Данилович потік клятви. – Коронне військо скоро вирушить гамувати-хлопів?
– Вже збирається, вашмосць! Ми таки покажемо черні, де раки зимують! На шибениці, вашмосць! На палі її, вашмосць! Я, як найвірніший сотник Річ…
– Як справи на волостях? – вдруге перебив його клятву комісар. – Маєтки горять?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Гетьман Павлюк“ на сторінці 47. Приємного читання.