Розділ «Червень»

Отречемся от старого мира,

Отряхнем его прах с наших ног…

Це був – гімн, і ніхто не міг заборонити його співати.

І це вже була демонстрація, якої ніколи на фронтових дорогах ніхто ще не бачив. Полк марширував чітко, держав «равнение», давав ногу, і тисячний хор виводив:

Вставай, подымайся, рабочий народ,

Вставай на борьбу, люд голодный…

Капітан Муравйов, на чолі жіночого батальйону, тимчасом вже наздогнав Керенського – на третій полонині.

Почувши, що комітет прямує разом з заводієм у штаб-квартиру корпусу, Керенський змінив свій наказ:

– Бунтівників до штаб-квартири не заводити: гнати на вокзал і, під посиленою вартою, кур'єром, везти до штабу військового округу, в Київ! Супроводжувати – найнадійнішому офіцерові полку, з усією належною документацією. Вас, капітан Муравйов, за винахідливість та відвагу жалую чином підполковника!..

Підполковник Муравйов відкозиряв.

Кар'єра цієї людини розвивалась аж надто бурхливо, але його самого це не приголомшувало. Він і зроду був гонористий, а за роки армійської служби та війни вкусив від найживливішої для честолюбства поживи: воля командира – закон для підлеглих. Ти наказав – і тебе слухають беззаперечно, виконують безоглядно твій наказ! Тобі підлягають маси, і ти над ними – все! Ти ведеш – і за тобою йдуть. Ти – вище від усіх, ти – надлюдина, ти можеш стати богом. Так – богом, а що б ви думали?! І революція якраз і відкривала до того перспективи. В ім'я цього він і відкинув геть колишні монархічні уподобання і вписався в партію, яка стала при владі, – в партію соціалістів-революціонерів. Ні, ні, не цей адвокатишка, а саме він – військовий геній – стане полководцем революції, її Наполеоном, принаймні «главкомом». Світ ще довідається про Муравйова – будьте спокійні!..

Наказ Керенського доставив у Тернопіль – на змиленому коні – власноручно найнадійніший з кадрового офіцерського складу полку, поручик барон Нольде.

Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою – в тил, та ще й напередодні наступу! А в тилу ж – не вибухи «чемоданів», не вищання мін, не окопи з нужею та нудотою, а – море вин, табуни дівчат ще й ванна з гарячою водою – весь сенс та розкіш баронського життя!

І поручик Нольде, весело насвистуючи, передав пакет начальникові штабу корпусу і пішов до казначея – одержувати харчові та прогонні для себе і вістового.

– Міф, блеф, фантасмагорія! – тільки й снувалося в голові веселого поручика, і він висвистував юнкерської:

В гареме нежится султан, да, султан,

Ему завидный жребий дан, жребий дан:

Он может женщин всех ласкать,

Ах, если б мне султаном стать…

8