TextBook Тоді Керенський закривав мітинг і зникав у салон-вагоні.
Ту ж мить сурмила труба – і з теплушок, причеплених до салон-вагона, висипали з гвинтівками в руках ударниці батальйону смерті прапорщика Бочкарьової під орудою штабс-капітана Муравйова.
Дезертири були беззбройні, а батальйонерки штовхали прикладами і верещали, як недорізані. Бачити дівчат з гвинтівками старим фронтовикам доводилось вперше: солдати чманіли – свят-свят-свят! – і задкували. Дезертирів заганяли в порожні вагони, запломбовували їх, паровоз перечіпляли з переду в хвіст, стрілку переводили – і ешелон, набитий запломбованими дезертирами, рушав назад, на фронт, попереду особистого експреса військового міністра.
З вікон теплушок линули матюки та нахваляння покінчити-таки з війною, з Тимчасовим урядом і з самим військовим міністром та його курвами – попереду всього…
6
З трибуни в каре – перед полком Дем'яна Нечипорука – Керенський промовляв знову:
– Але війна все-таки факт, і цього кричущого факту не закреслити розчерком пера…
Цю промову від учорашнього дня він виголосив вже разів з десять, йому самому вона вже остобісіла, але не міг же він на кожний випадок говорити щось нове.
– В ім'я захисту здобутків… до переможного… кінця…
Полк стояв понуро і мовчав.
Чекали дам-патронес з махоркою, чекали закону про землю, чекали маніфесту про закінчення війни, а воно виходило – лізь, солдате, знову в окопи, годуй воші і вмирай…
Коли Керенський простягнув руку вперед і залементував – «ім'ям революції, закликаю вас іти в бій», Дем'ян відчув, що з правої руки, там, де допіру стояв голова полкового комітету, раптом зробилось неначе порожньо. Прапорщик Дзевалтовський зробив поворот ліворуч і, даючи ногу, чітко вимаршував просто до трибуни.
Батальйонерки, що стояли під трибуною з гвинтівками при нозі, зразу перекинули гвинтівки на руку. Багнети загрозливо нависли проти грудей прапорщика Дзевалтовського.
Керенський поточився назад, геть від поручнів, і закричав до штабних:
– Держіть його! Це терорист!..
А Дзевалтовський гукнув так, що почуло мало не все каре:
– Солдати революції не вірять вашим словам, не вірять і вашому Тимчасовому урядові! Ми вимагаємо, щоб ви склали повноваження міністра! Ви – провокатор!
– Назад! – заверещали батальйонерки, натискуючи багнетами на груди Дзевалтовському.
Штабс-капітан Муравйов вихопив револьвер, штабні теж хапались до кобур, командир полку з офіцерами біг до трибуни, але Дем'ян вже навмання кинувся вперед – і всі, як один, члени комітету посунули й собі слідом за ним.
Дзевалтовський зробив крок назад – багнети натисли йому в груди дужче, він поточився знов – але багнети тисли далі і вже прокололи тонке сукно гімнастерки. Дзевалтовський оступився ще крок, але крикнув що мав сил:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мир хатам, війна палацам [Серія:"Історія України в романах"]» автора Смолич Ю.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Червень“ на сторінці 7. Приємного читання.