Розділ «Травень, 2»

Кивнувши, Тома відчинив двері – гамір з площадки ввійшов у курилку з новим вибухом вигуків «вів ля Франс», «вів Альбер Тома», «вів ля гер», – Тома переступив поріг, гомін пішов у туман, і Винниченко залишився сам.

– Ху!

Справу зроблено, і зроблено, либонь, непогано!

Хай тепер втреться своєю бородою, не сьорбавши борщу, той старий тюхтій! Винниченко може доповісти Малій раді, що грандіозний скандал, спричинений недоумкуватістю Чорномора, він блискуче ліквідував, крім того – і теж власними силами – вступив, сказати б, у прелімінарні договірні взаємини з республікою Францією.

Піднесений духом, Винниченко вийшов з курилки і задріботів по сходах униз.

Франція вимагає активної участі в війні? Що ж – це логічно з її боку: вона воює, отже, й зацікавлена в перемозі. Франції потрібно за всяку ціну повернути до активної дії російську армію? Теж зовсім логічно. А коли цілу російську армію повернути неможливо, то варто повернути до війни бодай якусь її частину. Хіба не логічно? А коли ця частка чисельністю майже така, як вся армія самої Франції, то… такий аргумент не може не переконати тигра Клемансо та добрячої душі президента Пуанкаре! І буде зовсім логічно для Франції – зробити відповідний дипломатичний тиск на російський Тимчасовий уряд щодо задоволення домагань Центральної Ради. Що ж, в ім'я цього – хіба не логічно кинути утворювану українську національну армію в бій, на війну проти цього самого – німецького імперіалізму?

Війна!

Гм! Взагалі, принципіально, Винниченко був проти війни і з перших днів задекларував себе запеклим пораженцем. І через це мусив всю війну переховуватись під чужим прізвищем то в Петрограді, то в Москві, то під Москвою, в санаторії. Бо за ним полювала царська охранка, щоб кинути у в'язницю.

Та пораженцем став Винниченко, власне, тому, що перемога Австрії та Німеччини була б слушною нагодою для відокремлення України від Росії – нехай і під протекторат тієї ж Австрії чи Німеччини.

Але так було раніше – до того, як відбулася в Росії революція. Після Лютневої революції соціал-демократ Винниченко прийшов до висновку, що від революційної Росії Україна може дістати більше, ніж від цісарської Австрії та кайзерівської Німеччини. Тим-то, зразу після Лютневої революції, Винниченко категорично змінив своє ставлення до війни: він став революційним оборонцем. Хіба не логічно?

Правда, якщо Тимчасовий уряд не схоче задовольняти вимог України щодо її незалежного державного життя, то Винниченко – хіба логіка на те не штовхає? – може ще раз змінити своє ставлення до війни і знову зробитись пораженцем.

Та коли демократична Франція допоможе Україні стати суверенною державою, тоді – інша річ: тоді Винниченко може залишитись на позиціях війни до перемоги.

Хіба не логічно?

4

Оточений бурхливим натовпом, Тома вже спустився по сходах, але вимушений був зупинитись, бо між колонами якраз стовпилась делегація фабзавкомів та профспілок, ще досі не закінчивши своєї суперечки з Боголєповим-Южиним. Побачивши у себе за спиною високого гостя, штабс-капітан клацнув острогами і мерщій відступився.

Голова делегації, металіст Андрій Іванов негайно ж скористався з несподіваної, хоча й жаданої зустрічі.

– Пане міністр! – гукнув Іванов, щоправда, по-російському, так що Тома не міг зрозуміти ні слова. – Упорядчики урочистого вітання вашої особи не допустили нас, робітників, в зал, де відбувалась ця зворушлива церемонія. Але ми дуже раді, що сліпий випадок дав нам можливість адресувати-таки до вас і наше пролетарське слово!

Боголєпов-Южин відступився зовсім: депутація пролетаріату, здається, не мала нічого лихого на думці.

Євгенія Бош продовжила думку Іванова французькою мовою:

– Ми, пролетарі, не прийшли вітати вас, пане міністр! Ми прийшли заявити, що шлемо вітання французькому революційному пролетаріатові через голови міністрів буржуазного французького уряду! Вас, пане Тома, ми вважаємо зрадником робітничого класу – точнісінько, як і наших міністрів-соціалістів, які, подібно до вас, ввійшли в коаліційний буржуазний уряд! Геть Інтернаціонал соціал-патріотів, шовіністів! Хай живе пролетарська міжнародна солідарність…