Розділ «Фотосет для «Men’s Health»»

На радощах мексиканець ніжно поплескав мого напарника по плечу і потерся об нього стегном. Тьомик не звернув на це уваги. Потім мовчки виклав з кошика їжу, натомість закинувши туди спайку з 24-ма баночками пива «Negra Modelo»,[26] а за нею ще кілька пакетів з чіпсами та горішки.

4

Ми сиділи на даху хостела, так далеко від канкунського гамору і так близько до канкунських зір. Життя здавалось таким же теплим і лагідним, як води Карибського моря.

Дахи канкунських будинків майже всі пласкі, обгороджені невисоким цегляним парапетом. Тож ми сиділи й глушили пиво на одній з таких терас, звідки відкривався чарівливий вид на El Centro. Ліворуч та праворуч від нас здіймалися бетонні короби витяжних вентиляційних каналів.

Я розлігся на ветхій рипучій розкладачці, Тьомик сидів навпроти на ще одному такому ж самому розкладному ліжку, Джошуа розмістився в шезлонзі трохи позаду нас. Між нами стояв ще столик з розкиданими шаховими фігурками впереміж з пустими баночками з-під «Negra Modelo». Виглядало, що мексиканець не вперше влаштовує вечірки під зорями Канкуна.

– Ти чим займаєшся? – поцікавився коротун. Він майже одразу перейшов на «ти».

– Я бізнесмен, – коротко відказав я.

– А я… я творча особистість, – замріяно мовив Тьомик, встромивши носа в небо.

Я зиркнув на свого напарника. «Ну, – думаю, – тільки цього ще не вистачало. Зараз ще почне горлати пісень, а на ранок, так і знай, депортують з Мексики за порушення громадського порядку». Мексиканець з розумінням кивнув, нітрохи не здивувавшись з Тьомикової відповіді.

– Поет?

– Не зовсім. Я якби широкого профілю. Так би мовити просто творча особистість. У цілому.

– Зрозуміло…

– А ти, Джоше? – знічев’я спитав Тьомик.

– Я тільки тиждень тому приїхав з Лас-Вегаса.

– Гм-м-м… – навіть я відчув, як у мого напарника зачесалося одне місце, коли він почув проказане вголос ім’я світової столиці розпусти.

– Ага, – підтакнув Джошуа. – Вважайте, хлопці, щойно звідти. Я там завідую спа-салоном при журналі «Men’s Health». Знаєте ж такий? Надаю їх ідеальним моделям ще більш ідеального вигляду. Тут, у Канкуні, один мій друг на днях відкриває свій власний люксовий тренажерний зал з басейном і спа-салоном, от він і запросив мене поділитись досвідом, налагодити організаційні справи.

Я підозріло прищурився. Друг якогось місцевого чувака, котрий нібито має гроші, щоб відкрити власний спа-салон, сам ночує в мандрівному гуртожитку і тиняється Канкуном в одних шльопанцях і подраній майці? Щось мені це не дуже подобається.

– Цікаво, цікаво… – прогудів Тьомик.

– Але ж «Men’s Health», – втрутився я, – це журнал, де… ну, там… е-е-е…

– Так, – кивнув Джошуа, читаючи мої думки, – мої моделі – це чоловіки.