Розділ «Фотосет для «Men’s Health»»

– З України.

– Я так і думав, що звідкись здалеку, – без тіні здивування відказав той. – У вас свіжий і нетрафаретний типаж обличчя, велика раритетність для генетично виснаженої нині Мексики, – остання хитромудра фраза стосувалася виключно Тьомика, бо після двох місяців у Мексиці мій «типаж» сильно засмагнув, і я тепер реально змахував на типового генетично виснаженого мексиканця.

«Що він, бляха, несе? – подумав я. – Замурзаний, небритий коротун у якихось зашмарованих шортах, а говорить, наче професор із Гарварду».

– Що ви кажете… – промимрив Тьомик, нічого не зрозумівши з тиради мексиканця.

– Джошуа, – чітко представився коротун. – Можна просто Джош.

– Ем-м-м… Артем. Приємно познайомитись, Джоше.

Мій напарник і засмальцьований курдупель несміливо потисли один одному руки.

– Дивне ім’я, як на мексиканця, – сухо відказав я.

Джошуа беззлобно всміхнувся і м’яко потиснув мою руку. Аж надто вже м’яко, навіть як для свого скромного зросту.

– Якісь плани на вечір? – несподівано сказав він.

Недоросток явно набивався в компанію. Я знову змовчав.

– Ні, – буркнув Тьомик, накидаючи в корзинку всякого їдла.

– Я зупинився в тому ж хостелі, що й ви, – продовжив Джошуа. – Там на горищі, над шостим поверхом, є чудова тераса, звідти навіть океан видно. Ви хіба не знали? Пропоную купити ящик пива, посидіти разом, погомоніти. Мені не часто трапляється нагода побалакати з двома… хм…

– …українцями, – підказав я.

– Саме так! З українцями. Звісно, якщо ви не проти, – чемно додав коротун.

На вид він був геть наївним та невинним, наче немовля. Лиш тільки очі, маленькі, як у вепра, скрадливі і каламутні, простромляли наскрізь, наче спиці.

Я глипнув на Тьомика. Тьомик байдуже глипнув на мене і знизав плечима, мовляв, вирішуй сам. Схоже, мексиканець його зовсім не цікавив. Тоді я перевів погляд на Джошуа. Мій внутрішній голос підказував, що цей замурзаний куцак нічого лихого ні мені, ні Тьомику вдіяти не зможе. Але чого він хоче? Просто познайомитись?

Цікавість зрештою перемогла.

– Ну, в принципі, ми не проти, – обережно промовив я.

– Тоді вирішено! – ляснув долонями Джошуа. – Влаштовуємо сьогодні пивну вечірку під зорями на даху нашого хостелу!