Розділ «11»

— Ти що, ще не вставав? — здивовано вигукнула Олена Андріївна, стоячи над ліжком сина. — Задихнешся ще уві сні! — вона зсунула ковдру з накритого з головою Ігора. — Скоро пів на першу!

Ігор підвів голову, подивився на матір.

— Що це в тебе погляд каламутний? — здивувалась вона. — Ти що, випив вчора?

В роті очаківське вино кислить, в голові щось невагоме хитається, заважаючи думати. Ігор знов відкинувся на подушку. Краєм ока газетний пакунок на підлозі біля ліжка помітив.

— Ось, — показав рукою. — Візьми! На обід буде…

— Та я на обід гречку варю, — промовила Олена Андріївна, але пакунок підняла, понюхала.

— Що ти до холодильника не поклав? Це ж риба?

Ігор кивнув.

— Сили не мав, — признався ледь захриплим голосом.

— Ну, полежи ще трохи, — змилостивилася мати. — Як все буде готове, я покличу! А що це за форма? — Олена Андріївна зупинила погляд на кашкеті, під яким акуратною стопочкою була складена стара міліцейська амуніція. — Роботу знайшов, чи що? Охоронцем?

— Ні, це я так, заради сміху, — відмахнувся Ігор. — У Коляна день народження був у стилі ретро…

Цього пояснення для Олени Андріївни виявилося достатньо. І вона вийшла, забравши із собою загорнуту в газету рибу.

Залишившись сам у кімнаті, Ігор встав з ліжка. Перш за все міліцейську форму до шафи сховав, а сам у спортивний костюм одягнувся, на ноги — шкіряні пантофлі з хутром всередині. Стопам відразу стало тепло і затишно, і піднялося це відчуття доброго затишку від ніг до голови. І голова заспокоїлася, все до норми повернулося. Все, окрім смаку в роті. Ігор чистив зуби хвилин п’ять. Чистив твердою зубною щіткою, згадуючи смак зубного порошку, знайденого у Івана Самохіна.

«От би розповісти Степану, — думав Ігор, дивлячись у дзеркало над умивальником і слухаючи дзюрчання цівки води. — Ні, не повірить… Якби ж то докази були!»

На обличчі з’явилася усмішка. Самовдоволена.

— Обідати! — долинув голос мами з кухні.

Щойно Олена Андріївна спробувала смаженої рибки, на обличчі в неї з’явився вираз захвату, від якого вона аж помолодшала.

— Господи! Яка смакота! Я зараз! — вона вислизнула з-за столу.

— Ти куди? — здивувався Ігор.