TextBook Двері відчинила молода невисока жінка років тридцяти. В джинсах і синьому светрику. Запитально подивилася карими очима.
— Ви Олена Садовнікова? — несміливо запитав Ігор.
— Так, я.
— У мене для вас лист. Від вашого батька.
Олена завмерла на мить. В її очах промайнуло хвилювання.
— Проходьте!
Вона провела його у кімнату, умебльовану акуратно і скромно. Запропонувала присісти на диван. А сама, взявши з рук Ігора конверт, відійшла до вікна. Відсунула фіранку. Аркуш паперу, списаний дрібним почерком, прочитала декілька разів. Потім, опустивши руку з листом, зітхнула полегшено.
— Я вже подумала, що сталося щось недобре, — промовила. — Він просив відразу відповісти? — Олена задумливо глянула на гостя.
— Ні. Він нічого не говорив. Попросив тільки лист відвезти…
— Він що, пошті не довіряє?
Вийшла з кімнати. Повернулась через кілька хвилин. Простягнула складений вчетверо аркуш паперу, видертий із зошита.
— Передасте йому, — сказала. — Він як? Здоровий?
Ігор кивнув.
— А фотографії його у вас з собою немає?
— Фотографії? — здивовано перепитав Ігор. — Ні…
— А чому він саме вас попросив приїхати? — продовжувала допитуватись Олена. — Ви з ним приятелюєте? Чи він вам заплатив?
— Та ні, він живе у нас… Ми з ним… ну майже друзі…
— Чого ж він у вас живе?
— По господарству допомагає, — пояснив Ігор. — Ми з матір’ю самі не даємо ради…
— З матір’ю?! — перепитала жінка і якось дивно кивнула, ніби їй все стало зрозумілим.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Садівник з Очакова» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „11“ на сторінці 6. Приємного читання.