— Тепер не промокне!
Чоловік розкрив портфель, подумав, потім знов заклацнув замок і пішов, несучи паперовий пакунок з рибою в руці.
Ігор підійшов, зробивши вигляд, що глосики і його зацікавили.
— Беріть, — звернулась торговка вже особисто до нього. — Не пошкодуєте. Дружина подякує!
— Я неодружений, — Ігор сміливо подивився в гарне веснянкувате обличчя молодої жінки. Зараз йому здалося, що вони одного зросту.
— Нема дружини, мати подякує! — проговорила вона весело. — Жінки рибу люблять більше, ніж чоловіки!
— І скільки ж коштує?
— Для міліціонера — десять рублів за п’ять рибок! — зухвала посмішка освітила обличчя рудої торговки.
— А що ж так дорого? — посміхаючись у відповідь, запитав він.
— Ти — влада! — розвела вона руками. — Хіба для влади десять рублів дорого?!
— Ну добре, — Ігор раптом відчув у собі прихованого мачо. Він витягнув з кишені галіфе пачку сторублівок, витягнув так, щоб вона побачила його багатство, а інші — ні. Витягнув з пачки купюру і дав їй.
Посмішка зникла з її обличчя, не зменшивши при цьому його краси. Стурбованим поглядом вона подивилася на купюру.
— Дрібніших нема? — запитала.
— У влади дрібняків не буває, — пожартував Ігор, дивлячись просто в її зелені очі.
— Скажу чоловікові, щоб у міліцію йшов служити! — на її обличчя повернулась усмішка. — Гроші платять, пістолет дають! — вона кинула погляд на застібнуту кобуру.
— Пістолет дають, — кивнув Ігор. — А гроші не всім!
— Тільки начальникам? — голос торговки став зухвалим. Вона ніби і про рибу забула.
— А як вас звати? Випадково, не Валя?
— Чому ж випадково? Випадково котам імена дають, а людей випадково не називають! То що, п’ять глосиків? — Її погляд став серйозним.
Ігор кивнув. Торговка завернула рибу в газету. Взяла з рук Ігора купюру.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Садівник з Очакова» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „10“ на сторінці 10. Приємного читання.