Розділ «ВІДЬМИН ДАР»

— Я вам усе розкажу. Але не тут, — почав благати покутник. — Ви мерців не знищили, а лише прогнали, вони можуть повернутись будь-якої миті. І взагалі, ви втомилися, зголодніли, — ласкаво заворкував він. — Давайте я відведу вас в одну місцинку, там можна пересидіти. Це зовсім недалеко, на окраїні міста…

— А що, місто близько? — відразу жадібно спитала Тетянка. — А телефон там є? Мені батькам зателефонувати треба!

— Здуріла? — обурилась Ірка. — Нікуди ми з ним не підемо! Мало тобі блудька? Цвинтаря мало? Ти що, хочеш здохнути?

— Якщо ми не поїмо й не відпочинемо, то й так здохнемо, — твердо відповіла Тетянка.

— Дівчатка, я вам не ворог. Я просто хочу спокутувати свої гріхи. Будь ласка, дозвольте мені вам допомогти, — зазираючи Ірці в очі, улесливо попрохав покутник. Ірка опустила очі:

— Добре, — знехотя буркнула вона — Веди, де там твоя безпечна місцинка? Але май на увазі… У разі чого — подушка в мене!

У передсвітанковому мареві три темні постаті вислизнули за ворота. На цвинтарі лишилась тиша й порожня могила під гладеньким, без жодного напису, обеліском.

Розділ 8

День четвертий, спокійний

Відносно спокійний

— За що я тобі плачу? — гнівно розмахуючи кулаками, навис над миршавим сторожем водій.

У відповідь той буркнув щось геть незрозуміле. Водій знову загорлав:

— Я бачу, як ти чистив! На сидіннях плями, долі крихти валяються… Ще гірше, ніж було! Тут що, свині ночували?

Сидячи в кущах на автостоянці, Ірка й Тетянка обмінялись винуватими поглядами.

— Що правда, то правда, ми свині, — покаянно пробелькотіла Ірка. — Дорвались.

— Між іншим, ми вже четвертий день без відпочинку. І три дні майже без їжі, — Тетянка нервово витягла з величезного целофанового пакета шоколадний батончик і зашурхотіла обгорткою. — Одне добре, — пробелькотіла вона, впиваючись зубами в шоколад, — голодування й активний спосіб життя… Я кілограми на два точно схудла. А може, навіть на три.

— Якщо ж і далі так батончики топтатимеш — не допоможе, — попередила Ірка.

Тим часом веселенький червоно-білий шлагбаум автостоянки злетів у небеса, і сварливий водій поїхав геть.

Сторож неквапом почовгав до своєї кімнати за крихітною крамничкою, вщент напханою пакетиками чіпсів, шоколадними батончиками, пачками соку й різнокольоровими пляшечкми з напоями.

Ірка вийшла на розпечений асфальт автостоянки й почала вивчати машини, що залишились.