Сєра

Я давно цього чекав. Так просто не візьмуть, суки.

— І який у нас план?

Цюпа глибоко затягнувся і глянув на друга. Сєра-Сєра! Ну ти іноді просто як

маленький! Звісно, втечемо в братерську республіку Білорусь. Хто нас кинеться

шукати в тій анархії? Новини, які читав Цюпа, коли Капітан привозив свіжу пресу,

малювали картину аналогічну українським дев’яностим: бандити, суворі реалії

дикого капіталу, розгул сектантських рухів і сансеїв розпочався відразу після

Бацькової смерті.

То найкраще за все. Найкраще — тільця нежахані, які все життя сиділи на голці

соціального забезпечення і цензурі першого телеканалу. Невдахи, які серед хаосу і

Маркіян Камиш “Сєра”

96

злиднів істино повірять у ідею Бялорусі, Бога і Пророка Сярафима, який дасть надію

до життя і виведе паству свою із прірви тіла і духу. Цюпа зрозумів тільки одне: він

має відігратися за поразку, лише тоді вони відчують себе справжніми Богами,

справжніми Пророками і вершителями доль.

І Цюпа дивився на Сєру. Довго дивився. І вони все розуміли без слів. Цій бородатій

алкашні доведеться стати поводирем і хрещеним батюшкою народу білоруського.

Цюпа знав, як люто вони хтять до цього пекла дикого капіталізму. Вони мріють про

пекло, вони дрочать на пекло. Вони більше не можуть жити інакше.