Сєра

потрібна хоч одна адекватна людина, тим більше, ти хоч трохи про той

Чорнобиль знаєш, хоч шось про нього читав!

Нічого не діяло і зрештою Цюпа вдався до залізних аргументів:

— Дві штуки.

— Чотири.

— Три.

— Три п’ятсот.

— Окей. Виходите завтра. Тіки за ці три п’ятсот мені потрібно двадцять кіло

відмінного металу, який світитиме, як з жерла реактору.

І як би круто остання фраза не звучала, всі розуміли, що про Чорнобильську Зону

ніхто нічого не знає, а Гриша пішов двадцять хвилин тому, бо в нього потяг, і буде

він тижні за два. А телефон його — поки поза зоною. Тому випили ще, за успіх.

***

Зрештою, додзвонилися Гриші і розпитали про Чорнобиль. Він сказав, що там

особливо нічого боятися: звірини в лісі багато, типу лосів, кабанів і вовків, але ніхто

Шмаля і Біо не зжере. Зону особливо ніхто не охороняє, просто треба вдень на трасах

не світитися і йти через ліс. У саме місто Чорнобиль ходити не треба — там живе

купа народу, і взагалі, там дуже багато міліції.

В цілому, Гриша розповів Цюпі багато цікавого, але той слухав по синій дині, і

коли наступного ранку прийшли Біо і Шмаль за інструкціями, Цюпа зміг згадати