Сєра

Маркіян Камиш “Сєра”

63

антихрист трощить битою табличку, потім — акуратний лакований хрест,

увіткнутий в землю посеред двору, хапає її за бари, і під вий побитої шавки погрожує

знести будівлю, вночі і без попередження, якщо вони продовжать агітувати за свою

срану сєкту, і цупити в них ідеї. Тітонька тільки сказала, що своїм усе обов’язково

передасть.

Сєра і Цюпа табличку забрали і для себе вирішили, що фраза про зустріч з Ісусом

Христом сильна сама по собі, і варто її запозичити.

***

До Церкви Української Церкви Трипільського Патріархату, як завжди, набився

зацікавлений люд, вірні адепти, послідовники, і просто знуджені ґаволови.

Сєра патетично зачитував текст нової Цюпиної брошурки:

— Браття і сестри! Цим непомірним рухом маєстатної світлості, загадковою

маною жречною, проголошую силу і славу народу українського! Чи ж то

правда осоромного православного жрецтва, що люд наш до кривди загнали?

Женіть геть соромних побрехетників, кричіть правду люду навколишньому,

про нарід наш плюндрований і долею ганьблений. Про трипільські давності і

старовинні спадковості, про культурні особливості і Божі радості. Про силу і

славу нашої Історії і духовну могутність її! Про Бога українського і пророків