Сєра

Маркіян Камиш “Сєра”

64

Сєра і Цюпа перезирнулись. Нікому особливо не хтіло підриватись і перти до

чорнобильських хащ, тим паче — кидати паству. Запала мовчанка і тут у двері

постукали — цілком очікувано завітав Біоміцин за новою партією листівок. Довго

розшаркувався перед Сєрою і Цюпою, називав їх благодійниками наріду

вкраїнського і зміцнителями віри заслаблої, а пророки уважно роздивлялися його і

Шмальгаузена.

— Слухай, Біо, ти хочеш помогти справі Трипільського Патріархату?

— А як же!

— У нас для тебе місія є.

Чорнобильська Зона

— Нє-нє-нє-нє-нє! Я туди не піду!

— Ну ти ж сам мені казав, що завжди мріяв побачити Чорнобиль. Н-е-л-е-гально!

— Я передумав. Сидіти рік умовно за шматок іржавого, фонящого вєртольота в

мене не в планах.

Сєра мовчки смоктав косяк, Біоміцин і Гриша — пішли, Шмальгаузен уперся рогом і

не збирався нікуди підриватись, а Цюпа бігав навколо і всяко намагався його

уламати:

— Шмаль, ти ж розумієш, що Біоміцина у цій справі ніфіга не достатньо? Тут