Сєра

— Ти взагалі як? За кермо сісти зможеш?

— Та норм. Цюп, а хто нам на дверях намалював пентаграму?

Маркіян Камиш “Сєра”

62

Все-таки Сєра був трохи наляканий. Оглядаючись на вчорашню феєрію трешу і

буйство алкогольного страхіття, він зрозумів: ще трохи і місцеві жителі стануть

певні того, що у закинутій церкві завелися сатаністи з ритуальними жертвами,

скаженими оргіями і щоденними алкогольними пентаграмами горілчаної прірви

забуття. І, в принципі, були би праві.

Зустріли капітана, якому Сєра марно і запинаючись пробував пояснити, що

туалетний папір — то ауральні мітки, які діють за допомогою магічної сили

потаємного порядку Трипільських друїдів, контакту з Творцем і взагалі, вони —

символізм, спосіб, оболонка, на шляху до справжнього Бога. Капітан йому мало вірив,

але десь у глибині душі його патріотична сутність вимагала цієї брехні, бо ж вона

цементує кістяк свідомої нації.

Завелися і поїхали. Цюпа відкрив вікно і роздивлявся цей прекрасний

похмільний світ навкруги. Так би цей день і завершився: непевним роз’їздом по

хатам, альказельцером, порнухою і надвечірньою синявою нових алкоголізмів, але

коли вони їхали крізь нескінченні нетрі приватного сектору, Цюпа раптом схопив

Сєру за лікоть і заволав: