Сєра

пищав сильно, наставало справжнє свято і вони казилися у щасті своїм. Лупцювали

ногами, вили, кричали і пускали слину. Цюпа нагадував, що відтепер вони — слуги

Господа і мають присвятити своє життя йому, і спасінню народу вкраїнського від

напастей та ворожіння супротивників його. А ті, аура котрих недостатня для

Маркіян Камиш “Сєра”

61

Господа, журилися несамовито, плакали риданням голосно і палко. Та Цюпа

знаходив слова втіхи і для цих журбачів:

— Ви маєте шанс на вічне життя, на постаменти у Царстві Небесному Трипілля

Нового — станьте на шлях вірності, і хай ці книжки стануть для вас певними

дороговказами у світле майбуття. Амінь.

***

Капітан знову возив Шмальгаузена навколишніми селами, але цього разу

попросив дві штуки на бензо. Сєра патетично розмахував руками, повністю

поглинутий репетиціями найпалкіших проповідей на світі, Гриценко підтягнув

громадський актив на допомогу Валі, Біоміцину і решті — роздавати листівки і

агітувати український свідомий люд. Всі були в хижих пазурах справ і невпинної

роботи на благо нації. А тим часом, наближався великий день — день народження

Цюпи.

І у цьому хаосі звитяг Патріархату Трипільського, Цюпа зрозумів: зайве