Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

Він уколов палець ножем і надів перстень. Подивився на небо: зірки дивилися, як завжди.

— Усоте запитаю, ти ж промовч, — він згадав лічилку з юності. — Стократ дорожче це мені…

Срібло раптом стало гаряче. Стократ спробував зняти персня й не зміг. За мить чи дві перстень охолов, залишивши на пальці червоний слід опіку.

Небо прокреслив слід падаючої зірки.

Здригнулася вода в джерелі.

Коли Стократ схилився над водою, то побачив у глибині людину, туманно знайому. Можливо, це обличчя колись являлося йому у снах.

— Нема часу, — сказало віддзеркалення. — Мерехтлива — імовірнісний фантом. По тебе спускається човник, стеж за зірками.

Стократові треба було кілька секунд, щоб укласти в голові нові сенси. Віддзеркалення не давало йому часу:

— Флагман, на якому ти був зі своєю матір’ю, потрапив під обстріл і загинув. Твоя мати встигла спорядити рятувальну капсулу. Так ти опинився на Мерехтливій.

— Чого ж тоді мій батько не з’явився до притулку з половинкою пелюшки? — посміхнувся Стократ. — Чи, у найгіршому разі, з уламком рятувальної капсули?

— Бо твій батько програв війну. Перш ніж він відновив сили й узяв реванш, планета зробила навколо світила п’ятнадцять з половиною обертів.

— На той час я міг померти п’ятнадцять з половиною разів.

— Ми знали, що ти живий. Без тебе ця планета — шматок каменю з ріденькою атмосферою, ледве придатною для дихання. Тут немає й не було ні лісів, ні річок, ні людей! Ти дав цьому світові початок, але ти не Бог. Ти створив імовірнісний фантом. Він приречений самим фактом створення. Залишилося кілька годин.

— Ти кажеш, що Світ умирає?!

У глибині віддзеркалення — ні, у височині над лісом — з’явилася біла іскра й почала рости, наближаючись.

— Час закінчується, — сказало віддзеркалення.

Іскра наближалася, міняючи колір, з білої стаючи жовтуватою. Нарешті, жовта й сліпучо-яскрава, вона зависла над лісом, майже над самою Стократовою головою — конус світла, схожий на руку.

Безшумний порив вітру гойднув дерева. Зображення на гладенькій воді затремтіло, захвилювалося й знову прояснилося:

— Іди на світло. Врахуй — у них проблеми з апаратурою перекладу.

Конус світла став коротший і товщий. Стократ стис долоню на руків’ї меча й пішов у темряву, на запах диму.