Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

Стократ знов кивнув, і вони в той вечір більше не говорили. Дівчинка заснула мов убита, скрутившись калачиком коло вогню, а Стократ спав з перервами: ніч була холодна, доводилось підкидати поліна.

Вранці вони напилися гарячої води й доїли хліб, що встиг трохи зачерствіти.

— Давай думати, як тебе влаштувати, — сказав Стократ.

— Візьми мене з собою, — зненацька запропонувала вона. — Я б хотіла піти… якнайдалі.

— Я йду швидше, ніж ти.

— Я бігтиму. Або давай продамо твій меч і купимо осла.

— Мій меч коштує дорожче, ніж сто ослів, — сказав Стократ. — І я його не продам, вибачай.

— Бо ти самозакоханий себелюб.

— Слухай, — сказав Стократ, — чи не занадто часто ти грубіяниш людині, яка, між іншим, за тебе старша?

— Ну я ж сказала — дякую, — вона знизала плечима. — Хоч дивно, що ти не докоряєш мені куснем хліба.

— Почнімо спочатку: куди ти підеш?

— З тобою. Якщо немає осла — я можу дуже швидко йти. Я можу бігти цілий день і не задихаюся.

— Ну, ходімо, — сказав Стократ.

Він розрахував цілком правильно: до вечора, коли вони вже значно віддалилися від міста й підійшли до меж Світловоддя, дівчинка стоптала ноги, надихалася куряви й ледве шкутильгала, чхаючи й розмазуючи по обличчю бруд.

Стократ звернув до трактиру «Пампушка» неподалік переправи. У нього не було грошей, щоб заплатити за постій, але хазяїн трактиру його пам’ятав. Торік, так само проходячи по дорозі, Стократ звільнив трактирника від банди негідників, що обклали його даниною.

Слуга-новачок подивився з підозрою, але сам хазяїн, щойно помітив у дверях чоловіка з мечем, кинувся до нього з відкритими обіймами:

— Стократ! До нас? Заходь! Скоріше за стіл, що питимеш?

— Дякую, друже, я ненадовго, — Стократ підштовхнув у дверях недоречно сторопілу дівчинку. — Ось, підібрав сироту на дорозі. Чи нема в тебе роботи для чемної дівчини?

— А як тебе звати, дитино? — трактирник, бажаючи догодити Стократові, заговорив солодше, ніж було потрібно.

— Една, — сказала дівчинка й озирнулася на Стократа. Той мовчки каявся: тільки бузувір міг так виснажити дівчину, що в неї не лишилося сили показувати характер.