Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

— Творець або глузує з нас, або Сам не знає, що коїть… Що за кпини такі — записати долю Населеного Світу на шкірі одного дівчиська!

Стократ подивився в небо. Іскри летіли вгору, та через високі хмари небо було непроникне.

— Навіщо? — стара стисла губи. — Що за прокляття?

— Світ — не прокляття.

— Невже благословення? — стара гостро подивилася на нього крізь багаття.

Стократ не відповів.

— Сьогодні не видно зірок, — сказала стара іншим голосом. — Тобі ніколи не здається, що згори за нами спостерігають?

— Не здається, — відгукнувся Стократ. — Я знаю це цілком точно.

Розділ другий

ЗІРКИ

— Командире, ми в зоні ураження.

— Продовжуйте виконувати маневр.

— Слухаюсь, продовжую…

— Командире, ми під вогнем!

— Щити до бою. Маневр!

— Матір пресвята… Це кінець…

— Щити!

— Командире, у нас три пробоїни… Командире?

— Злазь, купець.

Місце для засідки було обрано чудове. Втім, увесь шлях через Гульчин ліс вважався ідеальним місцем для нічного промислу. Двоє спереду, двоє ззаду, повалене дерево поперек стежки — і все, кричи скільки хочеш.