– Він! Скажеш, ніби на сповідь прийшла…
– Їх нікого вже нема…
– Що?!
– Католицьких священиків. Кого вигнали, кого…
– О-о-о! Сволота!
– Ромку, ми в таборі відстали від життя.
– Згодом щось придумаємо…
Вони вислизнули нечутно, ще вдосвіта. Ключа повернули до старої схованки – за ліпним картушем. Магду це заспокоїло. Ще повернуться.
До ранку не спала. Але Марчевського на порозі першим зустрів денщик:
– Товаришу майоре, дозвольте звернутися!
– Чого так офіційно?
З голосу було чути, що товариш майор стомився.
– Уночі був переполох: приходили з міліції, шукали хазяйських синів.
– І що, знайшли?
– Та звідки!
– Справді, що їм тут робити? Дурні вони, чи що?
– Отак і я їм сказав.
– Ну й правильно, – похвалив Марчевський і зазирнув до Магдиної кімнати: – Що тут було вночі? Злякали?
Вона глянула йому в очі, підійшла м’яко, вперше обняла й цнотливо поцілувала в щоку. А тоді прошепотіла:
– Дякую!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Роман з містом» автора Горбань С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ХХІІ“ на сторінці 7. Приємного читання.