Розділ «Назад. Відтінки чорного»

Метр сидів в останньому ряду біля веселої білявки, яка протягом усієї зустрічі не стулила рота й весь час смикала свою сусідку, щось розповідаючи, коментуючи вислови, ставлячи якісь запитання, які так і не наважилася поставити запрошеним письменникам.

Дізнавшись, що в Реальності має відбутися такий цікавий захід, Метр не втримався й негайно вирушив туди. Тему зустрічі було сформульовано доволі банально: «Видатні письменники-земляки сучасності», але імена гостей одразу зробили її подією номер один у провінційному місті. Тому в університет збіглися не лише студенти, а й журналісти, критики, а також менш відомі, але більш привілейовані старші письменники-спілчани.

Та між запрошеними відчувалася якась напруга. Метр одразу це відчув. Юлія з Денисом поводилися якось незвично холодно. Що між ними сталося?

Сьогодні кожен із них розповідав про себе, ділився рецептами створення літературних шедеврів, але найбільше говорили про книжки: Таня − про трохи призабуту вже «Подорож…», Юля − про «Відтінки чорного», що саме перебували на піку слави, а от Денис презентував новий, ще свіженький, мало ким прочитаний роман «Останній серед перших».

Саме навколо цього твору здійнявся неймовірний галас, адже він став, по суті, першим романом Лісового, у якому діяв уже зовсім новий головний герой, точніше − героїня.

Коли в Нічгороді дізналися, що хлопець розпочав роботу над цією книжкою, там почалася справжня паніка.

Першою до Метра прибігла Аврора.

− Ви бачили − він сам почав працювати?! Він сам вигадав героїню і вже написав кілька сторінок.

Після того, що сталося з Мироном (а Метр узяв на себе сміливість розповісти краянам усе, як є), усі почали панічно боятися будь-якої ініціативи своїх реципієнтів. Навіть якщо ті починали шкрябати щось бездарне так, заради забавки, їх охоплював неймовірний жах − вони боялися зникнути навічно.

Ось і Аврора, зрозумівши, що фантастична Даміра, яку почав описувати Денис, зовсім не плід уяви її колеги Іллі, теж перелякалася. Та і їй самій аж ніяк не хотілося малювати нахабну дамочку. Ще й таку негарну: довготелесу, з коротким неживим волоссям, а головне − з величезним потворним шрамом на обличчі.

Та коли вона дізналася, що героїня ще й має прототип, то взагалі втратила контроль над собою.

Метр мусив щось порадити. Бо якщо хлопцеві вдасться довести справу до кінця Аврора з Іллею зникнуть.

− Але це ще не факт, − заспокоював дівчину керівник, хоч і сам мало в це вірив. − Навіть якщо він зробить це сам, хтозна, чи твір буде такий геніальний, як і попередні.

− А якщо буде?

− То не дайте йому це зробити.

Аврора здивувалася. Її бурхлива фантазія почала малювати якісь немислимі ходи. Тому Метр поквапився завершити свою думку:

− Вам з Іллею не залишається нічого іншого, як включитися в Денисову гру, підхопити його задум із новою героїнею, змиритися з нею, хай навіть вона вам і не до вподоби, і почати створювати її історію, не чекаючи склавши руки, поки Лісовий зробить це самотужки.

Митці трохи повпиралися (дуже вже страждало їхнє самолюбство, що доводиться пристосовуватися до забаганок реципієнта), та все-таки швидко включилися в роботу. Ілля придумав захопливу історію дівчини, а Аврора почала її малювати. Коли ж уважніше придивилася до своєї героїні, то зрозуміла, кого намалювала: на неї дивилася їхня спільна знайома Лія.

Сумнівів бути не могло (навіть Метр із цим погодився) − прототипом Даміри стала Альданова, колишній донор, з якою в Реальності був знайомим Денис і яка так на нього вплинула, що він вирішив зробити з неї героїню свого роману.

− І чому через його особисті вподобання ми тепер протягом тривалого часу змушені писати історію якоїсь вискочки?! − сердилася Аврора, що, як і кожна дівчина, завжди недолюблювала інших представниць своєї статі.