Розділ «Туди . Муза на одну книжку»

Незчулися, як їх заскочив ранок − перший ворог закоханих. Попереду була робота та інші клопоти. Та вони домовилися зустрітися знову.

У лікарні на Олексія вже чекала прикра новина.

− Тебе викликає Степан Миколайович, − пробурчала Христина, щойно він переступив поріг.

Мабуть, вона вже все знала. Сьогодні Христина була наче не така приваблива. В Олексієвому серці оселилася інша жінка. Та й з якого дива ця нездара має його осуджувати?

Сьогодні всі були чимось невдоволені й час до часу кидали на нього зневажливі погляди. Так, вони знали. Про все знали. Лише думки про Оксану надавали йому сили все це витримати.

− Викликали? − запитав, зайшовши до начальника в кабінет.

− Так. Сідай.

Олексій розгублено присів на краєчок оббитого шкірою крісла, налаштовуючись на розлогу лекцію про лікарську етику, клятву Гіппократа й таке інше.

− Учора ти був не в змозі щось зрозуміти, а сьогодні ми поговоримо.

− По-моєму, ви вчора сказали все.

− Ні, синку, не все! − лікар зірвався на крик. − Ти розумієш, що зробив?

Олексій порожніми очима втупився в Степана Миколайовича. Авжеж, розумів. Він зіпсував собі кар’єру.

− Розумію…

− Ні, не розумієш. Вона померла! Ця дівчина помер-ла!!!

Тільки не це. Олексієве обличчя перекосилося з переляку. Що з ним тепер буде? Це вже не тільки кінець кар’єрі, це в’язниця. А як же Оксана? Ні, лікар щось плутає.

− Ти правильно зрозумів, − мовив хірург, ніби прочитавши хлопцеві думки. − Це дуже погано, і винен у всьому ти. Сподіваюся, до тебе це дійшло?

− Так, − процідив Олексій.

− І я не скажу нічого, щоб зменшити твої докори сумління. Картайся, бо ти на це заслуговуєш. Але я зробив усе, щоб ніхто про це не взнав. Не знаю, чому роблю це для тебе, але батьки загиблої думають, що їхня дочка загинула не через недбалість хірурга, а через смертельне поранення…

− Отже, я зможу й далі тут працювати? − перебив його хлопець.

− Боже мій! Та подумай же ти колись не про кар’єру, а про моральні цінності! Чи тебе більше хвилює, сядеш ти у в’язницю, ніж те, що через тебе загинула людина?! І як ти після цього тут працюватимеш і дивитимешся людям у вічі?! Тобі більше ніхто не довірятиме. Знайди собі іншу роботу, і краще не в лікарні. А з нашого життя зникни назавжди!