Розділ «Туди . Муза на одну книжку»

IV. Книжка

Вони зустрілися поглядами. Перша − темноволоса, коротко стрижена, з довгим косим чубом, що прикривав шрам на лобі. Вона трохи накульгувала на ліву ногу, коли підійшла до столу, за яким сиділа друга, − худорлява, бліда, з кучерявим каштановим волоссям, − підписуючи всім охочим свої книжки. Сьогодні була чергова зустріч із читачами. Роман, який вона так швидко написала, усупереч різним проблемам у сучасній видавничій справі, надрукували, і він відразу став популярним.

Юна письменниця не сподівалася й на соту частку від здобутого успіху. Але ставилася до цього спокійно. Люб’язно роздавала автографи своїм прихильникам. Її не цікавили увага, популярність, та й навряд чи письменник може бути по-справжньому популярним. Інша річ співаки, актори, спортсмени… А книжки мало хто читає. Мабуть, самі лише письменники й читають. Для дівчини було значно важливіше просто потримати в руках власну книжку − справжню, з усіма реквізитами, у якісній кольоровій обкладинці, зі своїм фото. Але й такі зустрічі були приємні. Серед різних людей, які співали їй дифірамби, виголошували пафосні промови, кидалися модними незрозумілими термінами, щоб показати свою ерудицію й освіченість, траплялися часом справді цікаві особистості, з якими хотілося поспілкуватися довше, почути їхню думку про твір (хай навіть ці люди дуже далекі від літератури), просто пізнати їх краще.

Коли до столу наблизилася ця незнайома дівчина, вона чомусь одразу її виокремила з-поміж решти читачів. У незнайомки був дуже хворобливий вигляд, наче пережила якусь травму, проте мала блискучі, життєрадісні очі. Вона простягла свій примірник для автографа і просто сказала:

− Підпишіть, будь ласка, для Юлії Альданової.

Письменниця написала якусь небанальну фразу, залишила автограф і повернула книжку. Здавалося, ніби вона знає цю дівчину. Чи просто та належала до людей, до яких одразу, з першого погляду відчуваєш симпатію.

Юлія подякувала, всміхнулася й попрямувала до виходу. І була тепер цілком щаслива. Вона побачила свого реципієнта, побачила Книжку, побачила, що вони потрібні людям, читачам. Вона вже майже видужала, а останні два дні перебувала в стані дивного піднесення. Таке враження, що до неї хтось намагався під’єднатися (мабуть, уже готова записувати). Цікаво, хто це буде? Каміла? Оксентій? А може, сам Метр? І про що ж буде ця Книжка?..

Травень, 2009 р.