– Баришня, – сказав він глузливо, так що лівий кутик вуст піднявся вгору, створюючи щось подібне до посмішки. – Ви давно перестали гратися в кукли? Якщо недавно, то спіймайте собі кошенятко, загорніть у ганчірочку і голосіть, скільки вам захочеться. А над Огоньковим не дозволю. Я його з бою пораненого витяг, і я хочу, щоб останні хвилини свого життя він прожив весело…
І пішов у хату.
– Так от, брат, єфрейтор Огоньков, уже хазяйська донька тобі побачення призначає.
– Невже? – зрадів Огоньков.
– Істинно. Як стемніє, каже, прийде тебе доглядати. Може, каже, води попросить або вкрити треба буде, то вже не відмовлю. Ти тільки не лови ґав. А то я тебе знаю. Перед німцями орлом був, а перед дівчиною ягням зробишся. Як тільки вона прийде до тебе, першим ділом попроси, щоб подушечку поправила, пальчиками по щоках провела, а далі само покаже, що робити… Одним словом, не зівай.
Пізнього вечора Дороша розштовхав незнайомий чоловік з міцним, соковитим басом:
– Ви Дорош?
– Я.
– Я прийшов од Григора Тетері.
Дорош зсунувся з пахучого сіна, наткнувся пораненою ногою на щось тверде, засичав від болю.
– Карпо Джмелик сидить із своєю шльондрою в погребі і веселиться. Візьміть його.
Дорош закульгав із хліва. Незнайомець притримав його за рукав:
– Карпо не дурак і отаборився із ручним кулеметом, так що дивіться, щоб із ваших хлопців лика не надер.
Незнайомець мовчки потис Дорошеві руку, плигнув через тин, розтривожив соняшниковий шелест. Дорош глянув на годинник: дванадцята ночі. Викликав Погасяна, Чохова. Наказав збиратися.
Чумаченка залишив доглядати пораненого.
– Підемо одного дезертира брати.
Подвір'ям сунулася чорна постать. Біля неї, пританцьовуючи, дибала зовсім маленька: Микита Чугай і Охрім Горобець. З торбин пахне свіжим хлібом й жіночими та дитячими сльозами.
– Насилу свій кагал приспав, тепер можна й рушати, – квапився Охрім. – А там десь за ворітьми жінка тужить. І чого ми заїжджали в цю Троянівку?
– Ви так наче деінде збираєтесь? – прогудів, як у дзвін, Микита Чугай.
– Треба взяти Карпа Джмелика.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вир» автора Тютюнник Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга“ на сторінці 60. Приємного читання.