Розділ «Книга друга»

– Довго ми з ними будемо вожжатися? – розлютувався Гнат і, перехилившись з сідла, зашмагав нагаєм по овечих спинах, аж курява знялася хмарою. Чиясь сердита рука схопила його за шинелю. Обернувся – чабан. Здоровенний дядько з гирлигою.

– Ти чого тварину зобижаєш? Ти чого б’єш? Хомо, ходи сюди, осьдечки він, лярвуватий…

Прибіг Хома, в постолах, і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині і теж збив з шинелі стільки пилюги, як з вівці. Гнат відсахнувся конем з дороги, зірвав з плеча гвинтівку, і діло, може б, кінчилося погано, та Хома здогадався: шмагонув батурою жеребця, і той, задравши голову, поніс вершника степом.

– Ви чого кулаками розмахалися? – під’їхав до них насуплений Оксен, але очі його шалено сміялися.

– А коли ж він, сякий-такий, тварину без’язику зобижає. І рука піднімається в сучого сина.

– А ви знаєте, що то голова сільради, а ви руку підняли, і він вас у першому ж селі передасть властям.

– В цьому степу ми всі однакові: голови і ноги. Правду я кажу, Хомо?

– Авжеж, правду.

«Ну, з Гнатом таки весело їхати. Обов’язково десь у веселу дірочку свисне».

За якісь гони Оксен нагнав Гната. Той поривався назад.

– Я їм покажу, хто я такий. Я їм пропишу, овечим курдюкам!

– Ти, Гнате, їдь тихо, бо то такі дядьки, що намилять тобі шию, а потім з неї витяжки зроблять.

– Що? З мене? – нахвалявся Гнат, але завертати до дядьків роздумав.

Невдовзі вершники повернули на грунську дорогу і тільки доїхали до перших хат, як із соняшників вийшли два бійці: корячконогий узбек з карабіном за плечима і високий худий сержант в здоровенних ботинках.

– Хто такі, куди їдете? – запитав він, випльовуючи з рота соняшникову луску, від якої були сині губи. – Документи.

– Вакуїровані ми. Зіньківського району, з села Троянівка, – пояснив Гнат.

– Слова болтай зачем нада? Бумага давай, – вимагав узбек.

Гнат, відгорнувши поли шинелі, поліз за документами. Сержант ворушив синіми губами, довго читав їх, нарешті повернув Гнатові.

– Ваші, – звернувся він до Оксена.

– У нас одні на двох, – заграв очима Оксен.