Розділ «Частина п’ята Перевернутий світ»

– А мене й не спитала, – ображено зауважив чоловік.

– Він буде носити ім’я Олександр, – твердо, голосом, що не приймав заперечень, сказала Варя.

Василь не став сперечатися, нехай буде так. За хрещених батьків узяли Марічку та Геннадія Бойка, він не був комсомольцем, тож міг іти до церкви. Згодом так і зробили, як хотіла Варя, все обійшлося добре, і їм ніхто не завадив охрестити малюка.

Увечері, коли батько з Василем поїхали перевозити стіжки сіна із сіножаті, а мати поралася по господарству, Варя сказала, що хоче побачити Ольгу, показати їй та племінникам дитинку.

– Я скучила за сестрою, давно вже її не бачила, – пояснила Варя матері.

– Ти ще слаба, – зауважила мати, промовчавши про те, що Ольга часто навідувала сестру.

– Треба ж мені розходжуватися після лежання, – Варя усміхнулася.

– А Маргаритка де?

– Її Марічка до себе забрала.

Варя погодувала дитину, сповила, за пазуху засунула про запас пару пелюшок і пішла. Ледь вийшла з двору, побачила, як від дядька Кості вийшов Андрій. Вона пришвидшила ходу, пішла, не оглядаючись, але позаду почулися кроки.

– Варю, – радісно сказав Андрій, наздогнавши її. – Я такий радий, що ти одужала! Я молив за тебе Бога.

– Дякую, – мовила, не дивлячись на нього. – Йди своєю дорогою, бо люди почнуть чесати язиками.

– Нехай! Мені байдуже. Головне, що ти вже здорова.

– Дякувати Богові. Андрію, ти хочеш, щоб у мене знову були неприємності?

– Ні! Що ти?! Які неприємності?

– Досить з мене того, що Василь недолюблює Маргаритку.

– Тому що вона моя донька?

– Я вже тобі казала, що ні!

– Скажи мені правду, прошу тебе!

– Ще раз повторюю: Маргаритка не твоя донька! А те, що вона народилася на восьмому місяці, нічого не значить. Я до останнього дня працювала на городі, в полі, по господарству. Ясно? А тепер відійди від мене, – попросила Варя. – І зрозумій нарешті: не можна змінити долю, тож спробуй змінити себе.