У бій за волю

І ніхто того не бачить,

Не чує, не знає.

Тай навіщо людям знати?!

Ніхто не заплаче…

Нехай самі сирітськії

Котяться гарячі.

Тай подався він за село.

Ніч. Сови хлипають.

Оглянувся, засміявся…

Та ні, не згадають

Чужі люди сиротину,

— Добре що загинув…

А тим часом гризе вітер

Латану свитину.

Виє вітер, стогне хмара,

І знову темніє…

Тільки в степу, мов билина,

Привидом сіріє

То вирине, то пропаде,

В обіймах стихії,