У бій за волю

Слухайте ж, дівчата.

Раз в неділю по вечері,

Діток забавляли,

(Хоч не роджених, а в думці)

Правдоньки навчали.

Та сон наклав важкі тенета, —

І стало тихо, мов в раю.

Лиш тільки сверщок невсипущий

Все пряв же пісеньку свою.

І в цю пору, в цей вир зимовий

Хтось наче плаче під вікном…

Неначе стукає, чи чуєш?

Вставай, Івасику, притьмом,

Та засвіти, подивися…

— А може причулось?

— Та ні, тихше цить же слухай,

Неначе зігнулось,

Щось такеє, застукало

Та мерщій устала

І до дверей… та чогось так,