У бій за волю

Та старостів від нелюба

В суботу прийняла…

А в неділю у таборі

Якось дивно-тихо?!

Здивувався старий батько

Та не знав, що лихо

Вже сміється із старого,

Сміється та грає,

Та сирітський сивий волос

За гріх ковиляє.

Плакав важко одинокий

В чужині без роду,

Наче листок відірваний,

Все тонув під воду.

А поночі було вийде

Та кличе дитину.

То заплаче, засміється,

То зв’яже свитину

Та бавиться, радується,

Стиха заспіває…