У бій за волю

Хоча бідне, та веселе,

Веселе дівчатко.

Тай не стямились, як тихо

Літа проминули,

І сімнадцятий віночок

У вічність замкнули.

Ростив батько свою радість,

Втішався та мріяв.

І в старечій знесиленій

Надієньку сіяв.

Надіявся тай лагодив

Весілля справляти,

І вгадував кого б йому

Зятеньком назвати.

І думкою упоєний

Жене коненята,

А не знає, бідолашний,

Що доля багата

Вже чекає ген за шляхом,

Чекає нетерпляче,