У бій за волю

Тай не знаю, як там воно,

Бо все те закрила.

Пам’ятаю, як сьогодні,

Що щиро любились,

Що гаряче у батенька

Під вінець просились.

Ба й не слухав старий циган,

Не слухав дитини,

Тільки зятя «Золотого»

Глядів щогодини.

Не знав старий, що за милим

Й полин солоденький,

За нелюбом серце рветься,

Білий Світ гіркенький.

Вже й просилась, молилася,

Мовчить, мов не чує

Старий циган, та вже нишком

Весілля лаштує.

Поплакала наша Зоя,

А там й перестала,