Розділ «Вільям Шекспір СОНЕТИ»

Як сам невірним був не раз? А нині

Я наскрізь бачу і твою брехню,

Й мої брехливі клятви, хоч невинні.

Я клявся, щоб свою покрити лож

Твоєю чесністю і добротою,

Я очі закривав на все або ж

Їх змушував тебе вважать святою.

Божився я, що чиста й світла ти, —

Та це брехня, кінця їй не знайти.

Дрімав Амур в гаю біля поляни,

Палав побіля нього факелок

Серцезапальний… Подруга Діани

Взяла його й занурила в струмок.

За мить живе тепло ручай нагріло,

Безвічна гарячінь пішла з землі…

Туди приходять лікувати тіло,

Цілити дивні немощі й жалі.

Мене так само зір мого кохання

Опалював і зводив дух на млість,

І, прагнучи цілющого купання,