Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Сум навіває, що аж серце плаче:

Що робиш ти? На небо глянь, бідаче,

Туди тебе волає шлях в імлі.

Втім, інша мисль — про інше взагалі:

До милої вертаймося! Тим паче,

Що серце без коханої — незряче,

Куди втечеш ти на однім крилі?

Веде ця думка першу за собою —

Я так їх слухаю, як новину,

Що раптом приголомшує журбою.

Продовжують вони свою війну,

Хто переможе з них, я не збагну,

Кінця не видно їхньому двобою.

Співати по-новому про Любов

Я прагну, щоб збудити співом тіло,

Щоб знов жадання запалахкотіло,

Щоб ум студений запалився знов;

Щоб та душа струснулась до основ,

Яка мене покривдила так сміло,

Щоб співчуття в сльозах її горіло,