Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Що крадькома вичікують розплати.

В очах і в серці захисні загати

Я збудував з чеснот і з їх сполук,

Та вибито щита ударом з рук,

І вже нема куди від стріл тікати.

Збентежена цим нападом швидким,

Душа моя не мала часу й змоги

Знов захистом озброїтись міцним.

Не можуть навіть кам'яні чертоги

Сховати від страждання серце вбоге

Від муки, що живе у ньому й з ним!

Не змеженіє річка від сльоти,

Вогонь вогнем ніколи не здолаєм.

Збагачуються схожості навзаєм,

Воюють протилежностей світи.

Любове, двоє тіл єднаєш ти

В одній душі, світ сотворивши раєм,

Чому, скажи, чим дужче ми жадаєм,

Тим менше дозволяєш осягти?

Як сліпить сонце зір, як глушить звуки