Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

І донні тій, що відійшла навіки,

Не впоминався вічної хвальби.

Все, що для вас — блаженство неокрає,

Для мене — горе, ніби тьма, бездонне.

За вас боюсь перед очима донни.

її ніде й ніколи не повинні

Забути ви — хіба що в домовині, —

Так мовить моє серце і зітхає.

В душі моєї потаємний схов

Ласкава думка з вами загостила.

Вона печальне серце полонила

Солодкими словами про любов.

Душа питає серця: «Що за сила

Наш розум потрясає до основ,

Втишає болі й повертає знов

Йому жадань і мрій могутні крила? »

А серце — їй: «Задумана душе,

Сюди приходить новий дух Кохання,

Що молодість нам вічну береже.

Він тій завдячує своє життя,