Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

один бутон — колиска і труна.

Життя, як день, майне, коли з дитяти

стає дідусь, і вже пора вмирати;

вік — що година, рік — що мить одна.

Волосся пишне, що йому дала

Свободу ніч, розсипане, бунтливе,

Красуня чеше, випрямляє звиви

Промінь, що в'ються на дузі чола.

Як би ретельно праця та не йшла,

Яке б чесання не було дбайливе,

Сяйливішим не стане те сяйливе

Безмежне царство світла і тепла.

Що білій шкірі молодій клейноди,

Коли вона чистіша за алмаз,

Знадливіша за всі знадливі моди.

Красі не треба осяйних прикрас,

Оздоби жодні не прикрасять вроди

Явленної, розквітлої в свій час.

Антоніо Мачадо

Проймає страх яву, жах проникає в сни,