Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

їй не потрібна слава голосна!

Мов нагороду, ласку поважання

Всім за смиренність воздає вона.

Благословенні помисли й діяння

Краси! Хто серцем дух її спізна,

Той завжди буде снити про Кохання.

Явило безмір ніжності й турботи

Обличчя ваше лагідне й сумне

В ту мить, як ви побачили мене,

Зчорнілого від горя і скорботи.

Я зрозумів, що, сповнене чесноти,

З моєї туги ваше серце схне.

Плач появляв страждання навісне,

І я не міг його перебороти.

Я мусив заховатися від вас,

Щоб ви не бачили мого ридання,

Не знали глибини моїх ураз.

Сумна душе, — я мовив, — до сконання:

З цією донною — моє Кохання,

Через яке я плачу раз у раз!