Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Кохання колір, стишений журбою,

І милосердя риси чарівні

Ваш вид прибрав у мудрій таїні,

Як ви побачили перед собою

Мій тихий погляд, спалений сльозою,

Уста байдужі, стиснуті й смутні.

Ви донну нагадали, що мені

І серце, й ум осяяла красою.

Очей від вас не можу відвести,

Котрі не знають іншої мети,

Як сплакувати вічну безнадію.

Ридати силу дасть мені ваш дух,

А сльози — це отуха всіх отух,

Та перед вами плакати не смію.

Ви, мої очі, проливали ріки

Гіркої туги, скорбної мольби.

Перед явою вашої журби

Всі опускали у сльозах повіки.

Тепер забули б ви про все, якби

У зраді я шукав для себе ліки,