Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Вугілля, торф, зерно і всяку пажить,

порожній віз чи повен — все взаміт

щодня вона без нарікання важить,

мов перед вічністю дає одвіт.

Колись і я під зиму, в люту стужу,

на ту вагу поставлю власну душу.

З ЄВРЕЙСЬКОЇ

Ханан Вайнерман

Гілками до небес тягнусь я безустану,

Корінням з-під землі я соки дістаю;

Скидаю дні журби в туманів течію,

Плечима не стаю до лютого бурану.

Я хочу на вогні плекать снагу свою

І душу берегти від нечисті, як рану;

Я краще біль прийму і поломінь багряну,

Ніж тихий супокій у ситому гною.

Люблю я глибину, а не болото броду,

І голосом дзвінким почать хотів би я

Ту пісню, що звучить, мов поклик до походу.

Хотів би знати я, що лепта є й моя