Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

У слові, уділах, і в майбутті народу,

І в кожній усмішці, що радістю сія.

При вході в Божий храм напийтеся води:

Ось кран, водопровід з далекої криниці,

Та бачить люд простий, що кухоль для водиці

На ланцюгу висить: мовляв, не укради!

До церкви тихо йдуть бабусі сумнолиці,

Самітники, сліпці, монахи і діди;

їм кухоль, наче дзвін, дзвенить на всі лади:

«О, не крадіть мене, раби Господні ниці!»

Господня заповідь прикута до стіни,

Всевишній, подивись, належно оціни

Апостолів своїх за винахід лукавий…

Як віри вже нема і в служників твоїх,

Що не вкраде ніхто з-під церкви кухлик ржавий,

То значить: на землі повсюдно править гріх!

У дебрі лісовій трясовина

В іржавий мох захована, глибока.

Вночі сова тут стогне жовтоока,

Дубіє з жаху дика звірина.