Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Кров із очей та вуст моїх лилась,

Мене терзали кліщі та зубила.

Кричав і вив я, піднятий на вила,

В крові звивався, як проткнутий язь.

Втім, служка нагодилася якась

І злотним молотом мене добила.

Цікаво їй дивитися було,

Як мій язик вивалювався з рота,

Як перед смертю ще мене трясло.

Для неї стогін мій — музична нота;

Скатованого кидав мене в шок

її глузливий, наче лід, смішок.

Стефан Георге

Як слало в даль мене обітування,

Я виснив милу, а тебе прийняв

За посланця її. Ти ж без обав

Прирік мене довіку на вигнання.

Поволі вичахло в мені жадання,

Всього я зрікся й супокійним став.

Хіба то щастя, що на мене впав