Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Згори твій погляд, мов роса надрання?

Я до центрального престолу йду,

Від ладану й сандалу б'є задуха.

Орган і спів заглушують ходу.

Для мирування — кров моя. О скруха!

Біда мені! Де ж я свого знайду

Прочанського плаща та капелюха?!

За вишуканим розділом легенди —

Одвічний радник од недобрих справ

Нас береже. Ява митця аж ген де —

З послання предків грізних він постав.

Від праль на річці взяв блакит безплотний,

Рожевий колір — од дітей, котрі

Малюють черепицею, а злотний —

Од келихів святих на вівтарі.

Господнє царство чистоти безкрає.

А поруч — він, співець його невинний,

Що переміг снагу медуз, харит…

І наречена із грудьми дитини,

Жива покора, що прийшла на спит,