Розділ «СВІТОВИЙ СОНЕТ»

Чи не задовго він вагався? Годі!

Потрібно вдатись до (кривавих) дій.

Є в нього серце, та воно тверде.

Він, вірним будучи своїй породі,

«Як треба, іспит, мов король, складе».

Прощання вранці витверезно-мстиве.

Оглянув я, вже ставши на поріг,

Ту жінку. Втім, побачив пасмо сиве

В її волоссі, й відійти не зміг.

— Чому не йдеш? — вона спитала. — Йди вже.

Нічний ти гість. Там день і безліч справ! —

Та, груди їй долонями накривши,

І в неї зір втопивши, я сказав:

— Лишаюся. Ще тільки ніч. Остання.

Це зле, що на порозі ти стоїш,

А час іде й не знає відставання.

Давай же розмовлятимем скоріш,

Бо й ти минуща, як ця ніч пропала… —

Жага мені тут голос відібрала.

Гуго фон Гофмансталь