Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

І виливав на нього власну гидь…

Але твоя вже вибила година,

І мимоволі добра ця людина

Тобі своїм безсмертям відомстить!

Учіться в нього, юні гранослови,

В незграбній брилі думки віднайти

Ясні і вперті лінії плити,

Придатної для вічної будови,

Приєднувати геніїв світи

До володінь Тарасової мови;

Коли ж похвал насунуться димове,

Від їх трутизни очі берегти!

Шануйте коми кожної пір'їну

В розкриллях білих ста його томів,

Що піднімали з урвищ Україну.

Він так її любив і розумів,

Що не загубиться в темнотах тліну,

А в день воскресний вернеться домів.

Моя душа в розколинах, мов скеля,

Тумани смутку сплять на дні проваль.