TextBook Та сходить сонце і ясніє даль —
Виходжу з туги, наче з підземелля.
Не перетре твердим піском пустеля
Моєї мови голубий кришталь.
Перероста в граніт м'яка печаль,
З путі зникає постать Азазеля.
Тікає дух пустині… Я іду,
Хоч він мені будує на біду
Високі — до небес — перегороди…
Веди мене, дорого правоти,
Як не мені, дай іншому дійти
На тихі зорі і на ясні води.
14Він не робив з пера громовідводу
І не осліп в обіймах блискавиць.
Його не бачили лежачим ниць —
Хіба тоді, як пив з потока воду.
Він України мав чарівну вроду,
Носив її наймення гордолиць.
Він виріс від суниць аж до зірниць,
Великий гранослов мого народу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дмитро Павличко СОНЕТИ“ на сторінці 99. Приємного читання.