Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

Де зором ти шукав мету життя правдиву.

Як до німецької дивізії брати

Писалися, я слав на них тяжкі прокльони:

В мундирах вермахту на українські гони

Ви збройно хочете свободу принести?!

Та надійшов мій час — о Господи, прости! —

Я головою бив у чужинецькі дзвони

Для мови рідної та задля оборони

Таємної, але державної мети.

Не проклинай мене, болящий мій народе,

Бо я служив тобі в часи сумні й страшні,

Коли із двох сторін твої сини під Броди

Вбиватися прийшли в навзаємній війні,

Ті — під наказами московського заброди,

А ті — під дулами фашистської звірні.

Ви закликаєте до злагоди і згоди,.

Та за будь-що самі б'єтесь, як барани.

Бо ви — раби в душі, що прагнуть лиш війни

Задля відзнак, а не для здобуття свободи.

Не треба волі вам, лиш доброї нагоди, —