Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

Твої цілунки під кущами бозу,

Де сніг цвіте і спить озимина.

1958

І я в Ірпінь приїхав, де поети

Живуть і вірші ненастанно тчуть,

Серця співають, і слова течуть,

І дзвонять рим сріберних переплети.

Заїхав я за снігові замети

І за ліси, що нишком весну ждуть.

Ну, серце, говори! Яви могуть,

Відкрий свої думки й свої секрети!

А серце так відповіло мені:

— Нема перед тобою в мене тайни,

Лічу тобі ретельно ночі й дні;

Це все — відоме, людське і звичайне,

А те, що є в мені пісеннодайне,

Ти не знайдеш і в славнім Ірпіні.

1958

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли сяйливий, чародійний мед.